Дитяча творчість

                                                                                             Учениця  4-А класу Клочко П.П.  

 Найкращі друзі

Ця історія трапилась саме перед Новим Роком! Я  дуже хочу вам її розповісти! Оленка і Сашко грались біля ганку. Вони ліпили сніжки, сніговиків, фортецю зі

снігу.

Раптом вони побачили якесь дивне створіння. Діти дуже здивувались.  Хто це такий? Це був маленький гном, який з’являється тільки зимою. Звали його Снілка. Він був білий-білий майже як чистий сніг.

Снілка виконував людські бажання. Гномік розповів Оленці і Сашкові дуже ретельно про себе. Але ж я забула сказати, що  Снілка дуже цікавий та цінний і про нього дізнались злі розбійники. Вони його дуже давно шукають, щоб той виконував усі їхні бажання.

Потім товариші почали гратися разом. Їм було дуже весело. Вони ліпили великого сніговика. Сніговику не вистачало капелюха і носа. Сашко побіг брати відро, це і буде капелюх, а Оленка принесла моркву, це буде ніс. А Снілку вони попрохали зачекати. Раптом Снілку побачили злі розбійники, наздогнали, кинули його у мішок і понесли.

Сашко і Оленка повернулись. Вони довго шукали Снілку. Неподалік побачили великі відбитки ніг. Друзі пішли за слідами. Ідуть – ідуть, сліди різко закінчились, в тому місці росло чарівне дерево. Діти зрозуміли, що Снілка на верхівці дерева. Дерево було дуже високе. Дерево було чимось схоже на будинок Баби Яги. Діти не знали, як на нього дістатися. Біля дерева лежав невеличкий папірець, на якому було написані таки слова: док, фок, дрок, дак, нахиляйся. Діти були дуже розумні і здогадались, що цьому дереву потрібно вимовити чарівні слова і воно нахиляється.

Товариші подумали, що це і є чарівні слова. Так, але це було старе заклинання.

Сашко і Оленка промовили це заклинання, але дерево тільки ворухнулося. Для друзів це майже величезна проблема. Як дістатися на дерево?

Тим часом розбійники Том і Джек готували зілля для гномика.

Сашко і Оленка згадали, що Снілка розповідав їм про інше заклинання, він казав: «Форде-джонде Том і Джек – це ми». Діти спробували сказати і дерево нахилилось. Друзі увійшли в великий отвір. Навкруги нікого не було видно. Раптом Оленка побачила Снілку в діжці зі зміями. Сашко забрав звідти Снілку і діти спустилися з дерева. Але внизу на них чекали Том і Джек.

Том і Джек почали бійку з маленькими і добрими друзями. Оленка згадала про заклинання. Форде-джонде Том і Джек – це ми,  дерево опустилося та вдарило і відкинуло розбійників дуже далеко. Ніхто їх більше не бачив.

Сашко, Оленка і Снілка провели разом чудово Новий Рік. Снілка подарувв своїм друзям багато подарунків.

Гном почав навідуватися до друзів протягом цілого року. Сашко і Оленка завжди були раді його бачити.

Ученица 4-А класу

Добронравіна Наталія

ЯК  ТУРА  СХУДЛА

В казковому королівстві жила-була собі одна поважна особа-Тура. Без неї не обходилася жодна шахова партія – вона  була дуже важливою фігурою і навіть інколи могла поставити шах або мат Королю. Та на жаль це було дуже рідко. Адже мала Тура один недолік. Вона була товстою та неповороткою. Король її дуже боявся і постійно пригощав смачненькими тістечками та цукерками, а придворні  Короля з неї глузували та весь час дражнили її . Від тістечок Тура добрішала і не могла вже швидко бігати по полю. Як наслідок, було отримано чимало поразок серед проведених партій.

Тура почувалася пригніченою, їй було дуже соромно, і одного разу вона замислилася: «Чи не варто мені зайнятися спортом?» Дізнавшись про такі думки, Король почав ще більше частувати Туру ласощами. Вона із задоволенням приймала солодощі і разом з тим багато займалася спортом – намагалася стрибати зі скакалкою, грати в м’яча, бігати, плавати. Але через деякий час Тура побачила, що все це марно, адже вона не схудла ні на грам. Вона подумала: «Навіщо мені так напружуватися ? Все одно я не схудну. Ці спортивні заняття мені зовсім не допомагають бути у гарній формі. Буду їсти і надалі тільки солодощі!»  Через тиждень Тура відчула, що вона ще більше потовстішала.  Глянула  одного разу на себе в дзеркало і перелякалася, оскільки вона себе навіть не впізнала одразу. Тоді Тура зовсім відмовилася від цукерок та тістечок. Кожного дня вона розпочинала з ранкової гімнастики і протягом дня також багато тренувалася, бігала та стрибала. Так пройшло декілька днів. І поступово Тура відчула зміни: кількість її перемог стала зростати, її подруги і конкуренти все більше і більше дарували їй компліменти.

Тура зрозуміла, що завдяки спортивним заняттям вона знову стала швидкою, гарнішою, та головне непереможною.  І  від того часу шахові фігури-противники її стали поважати, а Король призначив Туру своїм першим міністром і дарував їй лише тільки квіти.